Посилання:Стасіневич С.А. Зміни українського законодавства про
біржовий ринок країни / Сучасний рух науки: тези доп. XI міжнародної
науково-практичної інтернет-конференції, 8-9 жовтня 2020 р. – Дніпро, 2020. –
Т.2. – 426 с.– . 265-267. URL: //http://www.wayscience.com
ЗМІНИ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА ПРО БІРЖОВИЙ РИНОК КРАЇНИ
Стасіневич С.А.
Кафедра підприємництва, торгівлі та біржової діяльності
Київський кооперативний інститут бізнесу і права,
Київ, Україна, доцент, к.е.н.
Біржовий ринок у нашій країні не зайняв гідного місця як того вимагає розвиток ринкової економіки, не зважаючи на те, що це найвищого рівня, прогресивна, прозора форма ринкових відносин.
Як свідчить досвід країн з розвиненим ринковим середовищем, біржі у процесі еволюції перетворилися з каналу продажу продукції, цінних паперів на інформаційну систему щодо стану і прогнозу цін відповідного активу. Наразі передові біржі світу торгують переважно ф’ючерсними й опціонними контрактами, що забезпечує виробникам, продавцям та покупцям страхування цінових ризиків. Міжнародний ринок характеризується посиленням активності в користуванні біржовими платформами, динамічно зростають обсяги торгівлі на провідних світових біржових майданчиках, на яких розширюється коло біржових інструментів та підвищується гарантійне забезпечення[5].
В той час як світова фінансово-економічна система семимильними кроками удосконалювала, модернізувала цей ринок, український біржовий ринок спочатку застиг на первинній стадії становлення, відзначився відсталістю технологізації, зумів обрости
корумпованими діями, а потім практично припинив своє існування.
Розвиток біржової діяльності в Україні характеризувався реєстрацією значної кількості бірж: на початок 1996 р. було створено 88 бірж, в 2000 р. їх налічувалось 365, в 2005 р. – 458, станом на початок 2015 р. в країні нараховувалось 555 товарних бірж. Про кількість бірж в Україні в подальші роки офіційна статистика відсутня: Державна служба статистики України не надає інформації. Вочевидь причина цього та обставина, що фактично переважна більшість так званих бірж в Україні є біржами на папері. Питома вага діючих бірж в 2015 р. становила 26,3 % [1]. До того ж, під процесом функціонування не рідко слід розуміти, що в певній біржовій установі на протязі року відбулось всього лиш декілька біржових торгів.
Вітчизняні біржі не зуміли створити належної матеріально-технічної бази, електронних систем торгівлі та клірингу, середній розмір статутного капіталу кожної із них не перевищував декількох сотень тисяч гривень, а сума щорічних надходжень ледь досягали 100 тис. грн. [4], торгували лише спотовими та форвардними контрактами, об’єктами біржових угод виступали товари, які не відповідають класичним вимогам до біржових активів. В той час як ринок світу в цілому обслуговують менше 100 бірж.
Загальний обсяг торгівлі на світовому біржовому ринку становить понад 25,2 млрд контрактів [5].
Ринок цінних паперів в Україні на даний час перебуває також в стані сповільнення діяльності. Станом на кінець 2019 р. із 8 діючих в 2016 р. фондових бірж ліцензію отримали лише 4 біржі. При цьому велась торгівля на біржах переважно державними облігаціями України: із загальної кількості фінансових інструментів, включених до біржового реєстру випуски облігацій внутрішнього державного займу складали 97 %, нараховуючи 525 випусків, в той час як кількість випусків акцій дорівнювала 5, облігацій підприємств – 9.
Мають бути виправлені всі викривлення в українському біржовому русі, врахований багатовіковий світовий досвід в цілому та приклади конкретної розбудови біржового ринку в окремих країнах в сучасних умовах.
Перш за все гостро стало питання підвищення якості законодавчого та організаційно-координаційного забезпечення даного сегменту ринку. Недооцінка з боку держави важливості розбудови біржової діяльності призвела до занепаду, дискредитації та повної деградації цього ринку в Україні.
На протязі всього періоду становлення біржового товарного ринку на теренах України не було створено спеціального державного органу, як би кваліфіковано опікувався розвитком організованого товарного ринку в країні, Закон України «Про товарну біржу» був прийнятий ще в 1991 році – його положення не відповідають сучасним вимогам. Тому нагально постало завдання осучаснення законодавчо-правової бази біржової діяльності.
Цю складну місію на себе взяв такий державний орган як Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України. Хоча слід зазначити, що мова йдеться не тільки про ринок цінних паперів, а й ринок речових товарів, валюти, інформації.
На протязі 2015-2019 рр. Комісія напрацювала чимало законопроектів, які стосувалися удосконалення регулювання біржового ринку України, багаторазово подавала документи на розгляд Верховної Ради. Але лише влітку 2020 р. законодавчим органом країни був прийнятий закон, що охоплює більшість питань подальшого розвитку біржового ринку в Україні: Закон України № 738-IX від 16 липня 2020 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів» [2]. По суті мова йдеться про відновлення створення біржового ринку в країні.
Закон презентує нові редакції законів, що регламентують функціонування товарного та фондового ринків в Україні: «Про товарні біржі» та «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» і вносить відповідні зміни в інші закони з питань, що стосуються біржового ринку країни.
Так, основний закон безпосередньо з регулювання ринку цінних паперів в Україні тепер буде називатись «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків», охоплюючи не тільки сферу торгівлі акціями, облігаціями та іншими
цінними паперами, а й ринок речових товарів (продукції: аграрної, продовольчої, деревини, металів та іншої продукції чи сировини, що підпадатиме під визначення біржових товарів), а також валюти, фінансових інструментів й інших активів. Таке нововведення пов’язане з підпорядкуванням біржового ринку країни в цілому Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку України (НКЦПФР), як єдиному регулятору. НКЦПФР видаватиме ліцензії на провадження діяльності з організації торгівлі не тільки фондовим, але й товарним біржам.
Зазначеними законами передбачено врегулювання принципів функціонування біржових товарних ринків та забезпечення уніфікованого підходу до організації торгівлі активами, допущеними до торгівлі на таких ринках, з метою убезпечення прозорості цін та запобігання маніпулюванню. При цьому відбулося осучаснення і термінології, зокрема біржові товарні ринки набули більш розширеного поняття – організовані товарні ринки, відповідно товарні біржі будуть називатися операторами організованого товарного ринку.
Товарна біржа має функціонувати у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, мінімальний розмір її початкового капіталу не може бути меншим ніж 20 млн грн [2].
В частині розвитку ринку капіталу реформування законодавства спрямоване на запровадження найкращих світових правових норм і стандартів, в першу чергу актів Європейського законодавства, зокрема врегулювання функціонування ринку деривативних фінансових інструментів, розбудову інфраструктури, необхідної для повноцінного функціонування ринку деривативних контрактів [3].
Удосконалення законодавчої бази стосується різних складових ринку капіталу:
фондового ринку (ринку цінних паперів), ринку деривативних фінансових інструментів та грошового ринку та має всеохоплюючий характер, тобто модифікує регулювання відносин, що виникають під час емісії, обігу, викупу цінних паперів та виконання зобов’язань за ними, укладання і виконання деривативних контрактів, заміни сторони деривативних контрактів та вчинення правочинів щодо фінансових інструментів на ринках капіталу, а також відносини, що виникають під час провадження різних видів професійної діяльності на ринках капіталу. Під одним законодавчим «дахом», а відповідно і організаційною інституцією (НКЦПФР) об’єднуються такі види діяльності: торгівля та організація торгівлі фінансовими інструментами, кліринг, депозитарна діяльність, управління активами інституційних інвесторів, управління майном для фінансування об’єктів будівництва, здійснення операцій з нерухомістю, адміністрування недержавних пенсійних фондів. Тільки діяльність з торгівлі фінансовими інструментами включає брокерську, субброкерську, дилерську діяльність, управління портфелем фінансових інструментів, інвестиційне консультування, андерайтинг, розміщення з наданням гарантії або без них. Початковий капітал оператора організованого ринку капіталу не може становити менше 22 млн грн [2].
Особливістю прийняття Закону України № 738-IX є та обставина, що нові редакції законів, які він містить, набирають чинності з 1 липня 2021 р., тобто на трансформаційний період до задоволення всіх вимог нового законодавства відводиться один рік: на протязі року в Україні потрібно здійснити перехід від повної розрухи на біржовому ринку до цивілізованого його стану.
Література
Офіційний сайт Державної служби статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua (дата звернення: 01.10.2020).
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення
залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів: Закон № 738-IX
від 16 серпня 2020 р. URL: http://www.rada.gov.ua (дата звернення: 01.10.2020).
Річний звіт НКЦПФР за 2019 р. URL: http://www.nssmc.gov.ua/wp-
content/uploads/2020/06/zvit-2019_web.pdf (дата звернення: 01.10.2020).
Солодкий М.О. Проблеми та напрями розвитку біржового товарного ринку в
Україні // Ефективна економіка. 2017. № 10. URL:
http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5814 (дата звернення: 01.10.2020).
Яворська В.О., Тягнирядно О.М. Біржова торгівля на міжнародних товарних і
фінансових ринках // Економіка і суспільство: електрон. фахове вид., Мукачевський
державний університет, 2018. Вип.18.
URL:http://economyandsociety.in.ua/journal/18_ukr/32.pdf (дата звернення: 01.10.2020).